змагайся!
пераможаш!
На Галоўную старонку

Віталь Портнікаў: Яд і антыбіётык

Рашэньне расейскага прэзыдэнта Уладзіміра Пуціна ўварвацца на ўкраінскую зямлю і забраць у суседняй краіны Крым і кавалак Данбаса прывяло да гістарычна небывалага згуртаваньня ўкраінцаў і іхняга адарваньня ад Расеі як такой. Цяпер можна толькі меркаваць, што было б, калі б гэтае шалёнае рашэньне не прышло ў напалоханую Майданам пуцінскую галаву, -- але ў тым, што без агрэсіі ўплыў Крамля на Украіну быў бы ў разы большы, у мяне сумневаў няма.

Калі ў Крамлі вырашылі паспрабаваць умяшацца ў амэрыканскія выбары, там маглі цешыцца надзеяй, што ў выніку атрымаюць адмену санкцый і “адэкватнага” гаспадара Авальнага кабінэта. У выніку атрымалі рэдкае па моцы і салідарнасьці згуртаваньне амэрыканскага палітычнага класа супраць Масквы.

А калі б Пуцін ня лез куды ня трэба, пераможца выбараў – хто б ім ні быў – шукаў бы зь ім узаемаразуменьня. Не таму, што быў бы вялікім прыхільнікам расейскага валадара, а таму, што ўспрымаў бы яго як маленькага зуха, зь якім лепш знайсьці агульную мову, каб пазьбегнуць непатрэбных праблем.

Прыкладна так – з грэблівасьцю і абыякавасьцю – ставіўся да Пуціна Барак Абама, які толькі ў апошнія дні свайго кіраваньня зразумеў, наколькі ўсё далёка зайшло. Але Пуцін не хацеў заставацца ў ролі зуха з ракетамі, яму хацелася ператварыцца ў сусьветнае пудзіла, і ў выніку амэрыканцы мяркуюць, зь якога з неадэкватных рэжымаў пачаць свае намаганьні па дэмантажы – з расейскага або з паўночнакарэйскага.

Калі б Пуцін ня быў ў палоне навязьлівай ідэі аб неабходнасьці абысьці ўкраінскую тэрыторыю з дапамогай новых газаправодаў, Эўрапейская камісія наўрад ці стала б праяўляць характар і імкнуцца да такой зьмены заканадаўства ЭЗ, якое карэнным чынам зьменіць і сытуацыю “Газпрома” на эўрапейскім рынку, і пэрспэктывы новых “абыходных” газаправодаў. А калі б у Крамлі не меркавалі, што газ – гэта не сыравіна, а зброя, ніякіх праблем у “Газпрома” ня ўзьнікла б. Ды й пілаваць бабло па старым маршруце было б значна лягчэй.

Пуцін – выдатны аб’яднальнік. Ён дапамагае аб’яднаньню ўсіх, каго сустракае на сваім шляху, – украінцаў, амэрыканцаў, эўрапейцаў. Расейскае адзінства Пуцін, зразумела, таксама забясьпечвае – але толькі з дапамогай Бастрыкіна, Бортнікава і бессэнсоўнай балбатні шаленцаў. І самае галоўнае, што гэтае адзінства заснавана на агульнанароднай радасьці нападу, магчымасьці замачыць, нахіліць і падмануць.

І ў гэтым сэнсе для расейцаў Пуцін як яд, які прыводзіць да паступовага і недваротнага паралюшу ўсяго дзяржаўнага і грамадзкага арганізма. А для замежнікаў ён самы сапраўдны антыбіётык, ін’екцыя якога дазваляе выздаравець, умацавацца і рэалістычна паглядзець на свой стан да прыёма крамлёўскага “леку”.

Расеі з Пуціным проста не пашэнціла. Затое пашэнціла ўсім астатнім.

Віталь Портнікаў

Пераклад з расейскай.

Крыніца: https://graniru.org/opinion/portnikov/m.265489.html

 

«Кремлівські старці» Брежнєв і Путін

35 років тому радіостанції і телеканали Радянського Союзу почали транслювати жалобну музику: населенню вирішили повідомити про смерть генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва. Брежнєв важко захворів задовго до своєї смерті, фактично перестав працювати, але сам факт його перебування на вищих посадах в «імперії зла» символізував для партійної еліти і населення ту саму стабільність, яку тепер прийнято називати застоєм.

Радянські люди, змучені цією стабільністю дефіциту і сірості, очікували змін – і вони до них прийшли. Смерть Брежнєва відкрила епоху запеклої боротьби за владу, спроб реформ, перебудови і гласності. Зрештою, держава, якою керував Леонід Брежнєв, зникла з політичної карти світу. І почалися справжні зміни – тому що без демонтажу Радянського Союзу вони були просто неможливі. Саме цей демонтаж дозволив побачити, чого насправді хотіли тепер уже колишні радянські люди.

Нові «кремлівські старці» напали на Грузію і Україну

У Росії зміни фактично завершилися на початку нового тисячоліття, коли за рішенням старіючого президента Бориса Єльцина до влади прийшов молодий чекіст Володимир Путін. Єльцина наприкінці його правління теж порівнювали з Брежнєвим – він був не дуже здоровий, не завжди адекватний, ухвалював рішення за допомогою оточення. Але зараз, через 17 років, ясно, що на Брежнєва схожий Путін. Адже Брежнєв теж прийшов до влади відносно молодою людиною – і практично законсервував систему влади. Керівники країни і регіонів при ньому в більшості своїй залишали кабінети тільки коли вмирали. Путін наближається до цього «золотого стандарту» брежнєвізму.

Брежнєвський режим намагався зробити вигляд, що живе за правилами цивілізованого світу, але ставав агресивним тоді, коли йшлося про сферу впливу «кремлівських старців» – згадаємо про вторгнення в Чехословаччину і Афганістан, погрози Польщі, генерування нестабільності в Африці і Латинській Америці, на Близькому Сході. Нові «кремлівські старці» напали на Грузію і Україну, підтримують авторитаризм на пострадянському просторі, на Близькому Сході і в Латинській Америці. При цьому росіяни живуть за нового «застою» краще, ніж в 90-х роках. Приблизно так відгукувалися про епоху Брежнєва. Так що Путін – це Брежнєв сьогодні.

Різниця між українцями і росіянами

А тепер подивимося на Україну – Брежнєв народився в цій країні і сприяв багаторічному перебуванню при владі в Києві свого земляка Володимира Щербицького. У ті роки Україна мало чим відрізнялася від Російської Федерації. Однак як самостійна держава Україна стала розвиватися зовсім інакше.

На відміну від росіян, які застигли в брежнєвізмі як муха в бурштині, українці не знали жодного десятиліття уявної стабільності. П’ять президентів, два повстання, постійна конкуренція і політична боротьба, запит на зміни. У Росії дивляться на все це з жахом – тут звикли сприймати розвиток як хаос і катастрофу, а застій – як благо. Саме тому росіяни ностальгічно згадують «дорогого Леоніда Ілліча» і підтримують «дорогого Володимира Володимировича», а для українців і Брежнєв, і Путін – персонажі з чужої невтішної історії.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода

Крыніца: https://www.radiosvoboda.org/a/28847331.html 

/ 14-11-2017
ЗША Расея Пуцін Украіна Віталі Портнікаў Расейска-украінская вайна
Абмеркаваньне
Камэнтароў пакуль няма. Ваш камэнтар будзе першым!
дадайце свой камэнтар
Вялікі дзякуй за камэнтар! Ваш камэнтар будзе дададзены пасьля праверкі мадэратарам.
Актыўна абмяркоўваюць:
Пачатак канца (відэа)
“Ня трэба перабольшваць іхнія разумовыя здольнасьці…”
Прагрэс у змаганьні за ўкраінскую мову
Зянон ПАЗЬНЯК: Лепшае наперадзе